школа журналістики. день 2 та 3

Якщо охарактеризувати одним словом – цікаво, тому я радий, що потрапив на ШУЖ.
Про що говорили ці два дні (без хронологічної послідовності)?
Методи, з допомогою яких журналіст збирає інформацію:
1.    Спостереження
2.    Робота з документами
3.    Інтерв’ю
Деякі важливі принципи роботи журналіста:
-    Цитати тоді чогось варті, коли ви записали і навели в своїй статті (тв сюжеті) імена, прізвище та посади (соціальний статус) людей, що це говорять.
-    Тренуй свій «нюх» на новини: це цікаво людям? Про це взагалі варто розповідати?
-    Будьте точними. Не будуйте припущень там, де ви не впевнені.
-    Завжди будьте готові працювати в умовах нестачі часу і нестачі інформації. Майте декілька варіантів дій.
-    Не бійтесь показати, що ви чогось не знаєте.
-    Ставте під сумнів максимум інформації: це справді було так?
Говорили про джерела інформації, написали їх багато, тутки не писатиму. В принципі джерелом інформації може бути будь що і хто (від смс-ки друга про аварію, до Закону України «про щось»)
Якою повинна бути новина?
1.    Очікуваною
2.    Свіжою
3.    Близькою до аудиторії
4.    Важливою
5.    Незвичайною
6.    Персоніфікованою
Є два вид новин: новина факт та новина тенденція.
Люди люблять читати про людей!
Це сухий конспект з конспекту. Тепер мої власні записи, думки, спостереження:
Говорили про репутацію та гроші.  Репутація робить гроші, не навпаки. Важливо не просто бути хорошим журналістом, а журналістом якого знають. Варто задавати собі запитання: «чи знають  тебе у професійному колі?» Часто люди навколо тебе користуються популярністю не тому, що вони кращі чи професійніші за тебе, атому що подають себе, тусуються – їх знають, а ти «терра інкогніто»
Всі події навколо нас вимірюються в таких площинах:
Правильно – не правильно
Ефективно – не ефективно
Оскільки у журналіста постійний брак часу та інформації, він працює у площині – ефективно – не ефективно. Можна дискутувати добре це чи погано – ЦЕ ФАКТ.
Багато говорили про інтерв’ю. що робити до, що після, як себе вести під час і т.д.
Ще одна річ, яку кожному варто пам’ятати: свобода слова нерозривно пов’язана з відповідальністю!

П.с. у вівторок у 22 школі в м. Рівне проводив тренінг з лідерства для учнівського самоврядування. Вийшло гарно. Хочу у 2010 році робити «школу лідера» – давня мрія, тра ї реалізувати, от.

на тему журналістики

якою має бути, або не має бути журналістика.

ЗВЕРНЕННЯ: Споживачі ЗМІ – думайте, ті, хто ЗМІ виробляє – думайте,  а головне памятайте:

видавці, керівники ЗМІ, журналісти: «1 Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо»  (Iс.10:1)»

споживачі: відповідати будемо тільки за себе, тому – ДУМАЙТЕ, що і для чого дивитись, читати…,

це стосується кожного:

7 Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!
8 Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.
9 А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо.
(Гал.6:7-9)

а от і ілюстрації (себе впізнали???):

Дякуючи читачу «vsedobre» публікую гарні, точніше змістовні та правдиві картнки

одна історія

копіпаст звідси
Вскоре после организации своей газеты к Бену Франклину пришел посетитель с заметкой, которую он просил опубликовать.Франклин попросил оставить ему на раздумье день. На следующий день посетитель пришел в назначенное время и услышал от Франклина: «Я прочел вашу заметку и нашел ее непристойной и клеветнической. Чтобы определиться: публиковать ли ее или нет — я пошел домой, купил по пути булку хлеба за два пенни, поужинал этим хлебом, запивая его водой. Затем я завернулся в свое шерстяное пальто, лег на пол и проспал до утра. Утром я позавтракал такой же булкой, запив ее опять одной водой, из всех этих неудобств я не ощутил никакого дискомфорта.Убедившись, что я вполне могу жить в таком суровом режиме, я поклялся себе никогда не продаваться за большие блага и не проституировать прессой на благо коррупции».

про понеділок, ОПОРУ, благодійни фонд та школу журналістики

понеділок завершується, видався дуже насиченим:

сьогодні розпочав роботу в якості адміністратора благодійного фонду «велика родина Рівненщини», також в рамках проекту ГМ ОПОРИ планували роботу по моніторингу виборів президента 2010 року – про ці дві події у наступних постах, а зараз про мої враження від першого дня ШУЖ.

отже за дві години часу ні разу не поглянув на годинник – тому було цікаво. кілька цікавих та думаю корисних думок (якщо щось – брехня, коментуйте):

- журналіст працює у постійній нестачі двох ресурсів: часу та інформації;

- коли закінчив розмову, варто співставляти результат та першочергову мету розмови чи то інтерв’ю;

- три важливих запитання при підготовці матеріалу: «про що це матеріал?» «кому він адресований?» «кому і чим він буде цікавий?»

- «краще 100 номерів у телефонній книзі мобільного, ніж 100 грн» – цікава інтерпретація, такого ще не чув

- корисна вправа: береш мобільний, гортаєш телефонну книгу і проти кожного прізвища задаєш собі питання: «чим ця людина може мене збагатити, бути корисною?» мова йде не про гроші – кажуть, (сам ще не пробував)  приходить дуже багато різних ідей. напвено, це правда, адже кожна людина, кожне прізвище асоціюється із чимось та кимось – такий собі мозковий штурм. а ще думаю можна задати питання про інших – як я можу збагатити цю людину, або ж про сто корисно проаналізувати які в нас стосунки, або просто почистити телефонну книгу від не зрозумілих петь, маш і т.д.

також сподобалось, що було багато практичних вправ та прикладів із життя

Мали сьогодні дві роздатки на такі теми(дуже коротко):

1. Захопленість і об’єктивність – два «кити» успіху журналіста (за матеріалами книги Е. Фіхтеліуса «десять заповідей журналіста»):

- той, хто працює з новинами, не повинен висловлювати симпатій тій чи іншій стороні

- «я тут не для того, щоб говорити, що думаю сам, а дл того, щоб повідомити, що думаєте і робите ви»

мабуть, серед цих двох крайностей (сухих фактів та думки журналіста) варто випрацювати вміння розбиратись у ситуації та поставити правильні питання, так щоб глядач сам зробив висновки. легше, звичайно все говорити за глядача, але… Ще прозвучала думка, що чим більше іміджу, досвіду у журналіста – тим більше він має право на свою думку – з точки зору того, що ця думка стає цікавою іншим – це правда, в цілому не знаю к ставитись до цієї думки

2. специфіка журналістського твору (на відміну від наукового та художнього) за матеріалами книги В.Здоровеги «Вступ до практичної журналістики» (знову коротко)

- актуальність

- оперативність

- практична спрямованість (кориснітсь)

- циклічність (повторюваність тем і проблем)

- документалізм

у п.Голубева (керівник проекту Школа універсального журналіста) помітив гарну звичку: коли ти щось говориш і часом поглядаеш на нього – він завжди киває головою. складається дуже позитивне враження, що тебе слухають та дають можливість висловитись – мега позитивна звичка. п.с. – бажано справді слухати, а то можуть бути ситуації

відео Школи тут. ОГО в цьому рулить, я ще додом не дійшов, а в мене Вконтакте вже коменти по цьому відео – он-лайн все таки.

п.с. роздумуючи про об’єктивність та захоплення хочеться сказати: «мій блог – моє захоплення, об’єктивність шукайте у ЗМІ, у хороших ЗМІ»

п.п.с. прозвучала фраза про корисність вищої освіти, та ні краще дві – а я не вірю у вищу освіту в Україні – вона робить людей тупішими, звісно якщо останні не розвиваються додатково