Прокляття, перше кохання, бидло або чи є в України майбутнє???

10 липня. Цікавий день у моєму житті.

Пригоди розпочались із самого ранку. Вранці у двір де я живу привезли дитячу гірку, пісочницю, качелю та хатинку — в перше за 18 років незалежності міська влада піклується про дітей (в нашому дворі) — встановлюючи дитячий майданчик у нашому дворі. Але, ця здавалося б радісна подія не обійшлась без ще одного підтвердження синдрому “моя хата скраю” – в нашому народі.

Так ось, в сусідньому під’їзді живе бабуся, звати її Наташа — ще з самого дитинства знаю її. Ми росли, грали у футбол, рвали яблука на деревах у дворі і всі ці наші події супроводжувались “війною” із б. Наташою — ми їй завжди заважали. І ось тут вона теж відзначилась. Я вийшов на вулицю і спостерігаю таку картину: ця бабуся кричить на весь двір, щоб ці качелі і т.д. Тут не ставили, бо ці діти не дають їй життя. Одна мама, інші бабусі, що зібрались також починають переконувати робітників — та перенесіть ви ці гірки та будиночок — вона ж нам тут життя не дасть. Як всім відомо, я людина не врівноважена і нарвана, теж підключився до розмови. Кажу

кіноклуб:: Вчитель року

читати тут

п.с. фільм рульний

кіноклуб

цієї неділі розпочав роботу кіноклуб.

«Ты — Великий Чемпион, когда ты бежишь, трясется земля, раскрываются небеса, расступаются смертные, открывая дорогу к победе, когда я накрою тебя цветочной попоной»

мдаа

давненько нічого не писав…
двічі був Києві. ось історія кумедна: їду в черепасі (то така фірма яка займається перевезеннями пасажирськими) там кіно крутять якесь тупеньке і дивлюсь збоку панянка сидить і так переймається тим шо на екрані показують: ахає-охає-огокає і т.д., що я ледь стримався від сміху.
а ще був сьогодні 24 грудня на Святій вечері у католицькій родині – крутяк!!!, про це пізніше, бо зараз вже їду на Нічну Службу в костел, маю надію на сили, щоб потім все описати. по-троху закохуюсь в католиків