Свобода на інтері…

Прийшов ввечері додому, вечеряв біля телевізору, почалась свобода на Інтере, взяв пульт перемикнути, але вирішив глянути початок і…

Три священика: православний (намісник Києво-печерської лаври, архієпископ Павло), інший православний (не знаю хто) та католик (єпископ). Думаю дай гляну що казатимуть, тим більше вони розпочали передачу. Почав архієпископ Павло – кілька думок, що мені сподобались або навпаки:
– Поганий громадянин землі – ніколи не стане громадянином неба!!!
Взагалі казав гарно і по суті Євангелія, якби в кінці не почав хвалити Азарова (Партія Регіонів) – я не про політичний колір, але про те, що він теж грішний – як всі інші, про яких він говорив раніше, а тутки піарити почав ПР – все ж зрозуміло: Києво-печерська лавра – московський патріархат – не мені судити, але негарно, Отче, не гарно – так дешево піарити «друзів»
Наступний був Єпископ Станіслав (католицький). Цей взагалі рулить (подобаються мені католики) – основна суть його меседжу – покайтесь, панове які у свята (оглядаючись на журналістські об’єктиви) ставлять свічку в храмі, а цілий рік де ви??? Потім сказав (не дослівно): «Покаятись треба всім». Я аплодував стоячи!!! ГОворив католик як і належит СВЯЩЕННИКУ – не політику а Євангелія – покаятись!!!
Литвин – був наступний – «дав» всім і владі і церквам (про 80 конфесій, не можливість освятити Верховну Раду – не знали кого вибрати з 80 конфесій, про розкол церкви і т.д.)!
Після цього слово взяв хтось з свящщенства і сказав Литвину: «так державні мужі і розкололи і ви згодом їх підтримали – мова йде про 1992 рік». А потім сказав: «наша держава православна!!! Слава Богу!» (Намісник Києво-печерської лаври, архієпископ Павло) – тепер я зрозумів, хто відповідатиме за україну і за той стан в якому вона зараз, адже, якщо церква не вдповідає за духовний стан народу – кому вона потрібна…
Ще одна дискусія між представником ПР та Литвином чи брехня то гріх?, католик знову рулить – треба думати не про тілесне, а готувати людину до вічного життя! Литвин правда огризався, але … тепер (з його слів) я собі висновок зробив – Литвин – дрова для пекла (дуже грубо, але тупуватий він і не варто з Владиками сперечатись – вони ж частіше Біблію читають і мають духовну освіту, і взагалі він мені не симпатичний і не хочу бачити його по телику і тим-паче в парламенті, якось він мені лихого нагадую, особливо в період помаранчевої революції – всі вирішують а він збоку дивитись і «ніби» миротворець тіко замість німба в нього рога та копита).

Це мій блог – і пишу те, що думаю, можливо я не правий…
От такі пироги і така передача!

Сьогодні під час проповіді на Богослужінні до мене дійшло (я так думаю:), що дійшло) що таке свобода, тому ділюсь думкою

Свобода – коли я можу (Бог дозволив) робити гріх, але не роблю!

Итак стойте в свободе, которую даровал нам Христос, и не подвергайтесь опять игу рабства.      (Гал.5:1)

або українською

Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!       (Гал.5:1)

Кохаймося, бо Він того вартий…

…тільки ті залишаються вільними, хто користується своєю свободою, і сила народу вимірюється заможністю найслабшого (з преамбули до Конституції Швейцарії), якщо ж спробувати пристосувати то до життя духовного, Церкви наприклад, то …, то в мене вийшло наступне:

“… тільки ті залишаються вільними, хто користується своєю свободою, і сила Церкви Христової вимірюється силою найслабшого її члена” – тому, вирушаймо підтримувати один-одного, прощати, піднімати братів та сестер, благословляти, а щодо прогріхів брата чи сестри – Господь їм суддя, Він судитиме живих та мертвих. Все вище зазначене і є проявом другої заповіді “А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. (Матв.22:39) “

У Бога взагалі не має слабких – “Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.
(Фил.4:13)” – це у нас, людей хтось сильний – хтось слабкий, це ми часто через свою “праведність” намагаємось вилікувати когось, натомість руйнуємо те, що Бог будує. Слава Богу – Його будівництво сильніше нашого намагання “допомогти”(розумій зруйнувати). Любімо один одного, довіряймо, ми потрібні один-одному. У Бога не має слабких ланок, не має слабких дітей!

“А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро розірветься! (Екл.4:12)” – не нападайм один на одного.

Вся слава Йому!

Кохаймо!

Кохаймо до безтями Його, Його Слово. Кохаймо Його творіння. Дорогоцінне творіння. Господь не пожалів Своє найдорожче – Свого Єдиного, а Він – Христос – виконав Святу Волю Батька – віддав життя.

Якщо ми Христові – ми приречені на кохання. Кохаймо, бо Він перший показав цей приклад – “Сьогодні будеш зі мною в раю; Прости їм, бо не знають, що роблять…”