«Текст без контекста – тридцать три подтекста»

Сейчас читаю книгу «Христос под следствием», Ли Стробел. Книга вообще стоящая, хочу поделиться одной малой ее частью.
Был ли Иисус «второстепенным» Богом?
« Вы слышали, что Я сказал вам: иду от вас и приду к вам. Если бы вы любили Меня, то возрадовались бы, что Я сказал: иду к Отцу; ибо Отец Мой более Меня.» (Иоан.14:28)
Некоторые делают вывод, что Иисус был неким «второсортным» богом. Правы ли они?
Стих приведенный выше очень важно рассматривать в контексте. Иисус известил учеников, что скоро покинет их. Видя, как удручены и подавлены Его апостолы, Он сказал: «Если бы вы любили Меня, то возрадовались бы, что Я сказал: иду к Отцу; ибо Отец Мой более Меня». Иными словами, Он дал понять, что возвращается к славе, по праву принадлежавшей Ему; поэтому, если ученики понимают, Кто Он, и действительно любят Его, они должны радоваться, что Учитель вновь возвращаться туда, где Он больше, чем на земле. В Евангелии от Иоанна 17:5 Иисус говорит: «И ныне прославь Меня Ты, Отче, у Тебя Самого славою, которую Я имел у Тебя прежде бытия мира.» Фраза «Отець Мой более Меня» – о том же. Говоря, что кто-то больше нас – то есть более велик, – мы не подразумеваем превосходства в онтологическом смысле. Если, к примеру, я скажу, что президент США «более» меня, это не будет означать, что я считаю его высшим существом. Он значительнее меня во всем, что касается военной мощи, политики, общественного признания, – но при всем том он такой же человек, как и я.
Так что, когда Иисус говорит: «Отец Мой более Меня», следует вникнуть в контекст и задатьс вопросом, подразумевает ли он: «Отец Мой более Меня, потому что Он – Бог, а Я – нет». Честно говоря, такая ситуация кажется мне смехотворной. Представьте: я поднимаюсь на кафедру и обращаюсь к прихожанам: «Торжественно заявляю вам: Бог более велик, чем я!» Глубокомысленное наблюдение, ничего не скажешь!
Подобное сравнение имеет смысл только в одном случае: когда оба стоят на одном уровне, и речь идет только об установлении каких-то границ. Иисус ограничен Воплощение, Ему предстоят крестная мука и гибель, но потом Он вернется к Отцу и к славе, которую имел у Отца прежде бытия мира. По сути, Он говорит ученикам: «Вы плачете по Мне, а должны бы радоваться, потому что Я возвращаюсь домой». Вот что означают слова «Отец Мой более меня».

про лідерство та командну роботу

Стадо левів, що очолує вівця обовязково програє стаду овечок, що очолює лев.

Наполеон

Ми овечки Христа, що очолювані Левом з коліна Юди – Христом Ісусом.

Ми, як команда Христа – не переможні, адже Він наш Лев і очолює нас овечок, ведучи до перемоги.

Єдність

Єдність, саме цьму присвячена молитва Христа у Гевсиманії. Почув фразу (сказав її єпископ В.Гарбар), яка дуже мене вразила:

“Єдність це не те, за що варто боротись,

чи до чого треба прагнути.

ЄДНІСТЬ – це те, що треба ВИЗНАТИ”

9 Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони!
10 Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.
11 І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!
(Iван.17:9-11)

І справді, якщо кожен з нас (тих кого єднає Христос) визнає, що ми єдині (адже це істина – Він об’єднав нас) – тоді…

21 щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.
(Iван.17:21)

Кохаймося, бо Він того вартий…

…тільки ті залишаються вільними, хто користується своєю свободою, і сила народу вимірюється заможністю найслабшого (з преамбули до Конституції Швейцарії), якщо ж спробувати пристосувати то до життя духовного, Церкви наприклад, то …, то в мене вийшло наступне:

“… тільки ті залишаються вільними, хто користується своєю свободою, і сила Церкви Христової вимірюється силою найслабшого її члена” – тому, вирушаймо підтримувати один-одного, прощати, піднімати братів та сестер, благословляти, а щодо прогріхів брата чи сестри – Господь їм суддя, Він судитиме живих та мертвих. Все вище зазначене і є проявом другої заповіді “А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. (Матв.22:39) “

У Бога взагалі не має слабких – “Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.
(Фил.4:13)” – це у нас, людей хтось сильний – хтось слабкий, це ми часто через свою “праведність” намагаємось вилікувати когось, натомість руйнуємо те, що Бог будує. Слава Богу – Його будівництво сильніше нашого намагання “допомогти”(розумій зруйнувати). Любімо один одного, довіряймо, ми потрібні один-одному. У Бога не має слабких ланок, не має слабких дітей!

“А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро розірветься! (Екл.4:12)” – не нападайм один на одного.

Вся слава Йому!

Кохаймо!

Кохаймо до безтями Його, Його Слово. Кохаймо Його творіння. Дорогоцінне творіння. Господь не пожалів Своє найдорожче – Свого Єдиного, а Він – Христос – виконав Святу Волю Батька – віддав життя.

Якщо ми Христові – ми приречені на кохання. Кохаймо, бо Він перший показав цей приклад – “Сьогодні будеш зі мною в раю; Прости їм, бо не знають, що роблять…”